.jpg) |
Народився 13 серпня 1957 року на Кіровоградщині.
Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1980). Розпочав свою трудову діяльність учителем української мови та літератури середньої школи № 4 м. Біла Церква. З 1988 по 1999 рік очолював методичне об'єднання вчителів української мови та літератури Білоцерківської школи № 20. Його заслугою стало об'єднання педагогів навколо ідеї плекання творчої особистості, що виростає на ґрунті рідного слова, національних традицій і звичаїв.
З 1999 по 2003 рік завідуючий кабінетом української мови та літератури Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Біла Церква). Завдяки майстерності та досвіду учителя-методиста на його лекціях завжди панувала атмосфера взаєморозуміння й співтворчості серед людей, об'єднаних прагненням виховувати гідних громадян України.
З 2003 року викладає в Білоцерківському інституті економіки та управління, веде ґрунтовну науково-дослідну діяльність. Поезії П.І. Розвозчика опубліковано в багатьох альманахах і збірниках, місцевій і обласній пресі, зокрема: збірки поезії «Коні волі» (1996), «На долонях подорожника» (1998), «Земля Світовида» (2004), «Ластівчине зілля» (2007). У 2004 році за збірку поезій «Земля Світовида» П.І. Розвозчику присуджено міську літературно-мистецьку премію ім. Івана Нечуя-Левицького. П.І. Розвозчик — співавтор довідника «Письменники Київщини» (2004), навчально-методичного посібника «Література рідного краю» (1997); автор чисельних методичних і наукових статей: «Душа і слово» (1997), «І виростають крила у дитячих мрій» (1998), «Літературна Київщина» (2002), «Формування громадянських почуттів як складової творчих здібностей старшокласників у процесі аналізу художнього твору» (2004).
Переможець Всеукраїнського конкурсу «Учитель року — 97». Заслужений вчитель України. Член Національної спілки письменників України.