.jpg) |
Народився 5 квітня 1923 року в с. Хропотова Чемеровецького району Хмельницької області.
Кілька місяців навчався в Харківському юридичному інституті, перейшов на перший курс Кам’янець-Подільського учительського інституту. Під час німецької окупації працював на різних роботах. Учасник партизанського руху.
У 1950 році закінчив філологічний факультет Київського університету ім. Т.Г. Шевченка.
У 1950–1954 роках викладач української літератури в Кам’янець-Подільському культосвітньому училищі (нині – училище культури).
З 1954 року викладач української літератури Кам’янець-Подільського педагогічного інституту (нині – державний університет).
Виступав з доповідями, повідомленнями на всеукраїнських (Київ, Харків), регіональних і міжвузівських конференціях, опонентом на захистах дисертацій. Керує науковою школою з проблем критики, написанням дисертацій. Підготував 3 кандидати наук. Працює з магістрантами. Автор рецензій і відгуків на дисертації. Підготовив до друку другу частину монографії «Рід, родовід, покоління в українському художньому слові».
Кандидат філологічних наук (1960), доктор філологічних наук (1986), професор, академік АН Вищої школи України.
Автор монографій, літературних нарисів і посібників: «Олександр Копиленко» (1960), «Олександр Копиленко» (1962), «Традиції і покоління» (1980), «Олесь Донченко. Твори про школу» (1988), «О. Гончар “Модри Камень”, “Бригантина”» (1989), «Рід, родовід, покоління в українському художньому слові» (2003), десятків статей у наукових збірниках, журналах, газетах.
Відмінник народної освіти УРСР (1981). Заслужений працівник освіти України (1993). Нагороджений орденами Леніна (у числі 48 працівників освіти СРСР), Вітчизняної війни, «За мужність», медаллю «За бойові заслуги», має Партизанський квиток.